Їхали без путівок, самі, зняли кімнату в Ворохті і зранку виїхали до 6км, планували звідти йти пішки, але нам вдалося піймати попутку і за 30грн нас підвезли до КПП. А вже звідти ми почали йти пішки.
Ми не знали що відстань від КПП до Заросляка 8км і були повністю впевнені, що звідти починається синій маршрут в 3.7км як позначалося на вході. Зупинилася машина, запропонували підвезти, ми згодилися і були шоковані скільки ми їхали і скільки нам треба було б пройти. Почався маршрут, хто підіймався синім, той розуміє що вибрали ми не найлегший шлях)) І через 3 години ми, виснажені, на вершині!
Відчуття неймовірні, емоції і втома. Спустилися назад до Заросляка і знову зустрілися з людьми які нас підвезли. Вони запропонували відвезти нас назад у Ворохту і ми знову разом поїхали.
Ми не знали як їм віддячити і запропонували грошей, від яких вони відмовились. І ми просто вийшли.
Ми були настільки здивовані і вдячні, що не було навіть слів! Завдяки їм ми побували в такому чарівному місці, побачили гори, і побачили таку людяність якої не бачили вже давно! Якщо нас впізнають і прочитають цей пост, хлопці і дівчата з Тернополя, ми безмежно вам вдячні!!!Такі моменти запам’ятовуються на все життя!
Автор: Юльчик Шпиковская
