Для походів вихідного дня годяться будь-які продукти, які не псуються до кінця маршруту. Головне, не брати консерви в скляних банках і варення в посудинах з ненадійною кришкою. Інакше доведеться виймати осколки з речей, а після повернення звертатися до послуг хімчистки. У короткі походи немає сенсу брати концентрати і крупи – свіжі овочі і фрукти куди смачніше. Захоплення кашами та судами з пакетиків виправдано тільки взимку, коли важко чистити картоплю і різати овочі.
Збираючись у нескладні багатоденні походи влітку, треба вибирати насамперед ті продукти, які не зіпсуються на спеці. Сир, сметана, варена ковбаса вже на другу добу можуть підвести, варені яйця придбають неприємний запах на третю добу, особливо якщо зберігати їх у поліетилені. Однак і концентрати тут не найкращий вихід. Тушенка і варення куди смачніше сублімованого м’яса і екстрактів. Добре взяти з собою рибні та овочеві консерви, а також різні варіанти м’ясних консервів з овочами.
Влітку не треба забувати про дикий щавель і снить, а взимку – про те, що багато продуктів, у тому числі хліб, сир, лимони, яйця, овочеві консерви, можуть зовсім промерзнути.
При складанні розкладки не слід захоплюватися імпортними наїдками: під яскравою упаковкою нерідко ховаються фальсифіковані або прострочені продукти. Вироби справжньої європейської якості до нас не доходять, а вживати те, що Європа пропонує країнам Третього світу, небезпечно.
У спортивних походах, починаючи з III категорії складності, дуже важливо знизити вагу рюкзака. У гірському туризмі ця проблема характерна для всіх походів тривалістю понад 7-8 днів. Тому туристи-спортсмени пред’являють до продуктів досить жорсткі вимоги.
1. Легкість і калорійність
По можливості, треба вибирати ті продукти, у яких більша їстівна частина або вище відсоток засвоюваності. Наприклад, у всіма улюбленої тушонки з яловичини їстівна частина не перевищує 32%. Решта 68% припадають в основному на воду. Тому енергетична цінність ста грамів тушонки складає всього 200 ккал. Ті ж показники для сублімованого м’яса становлять відповідно 96% і 565 ккал. Аналогічно для свіжої картоплі -23% і 96 ккал, а для сушеного – 78% і 315 ккал.
2. Швидкість і нескладність приготування
Складні кулінарні рецепти в поході реалізувати важко, і часу на це, як правило, немає.
Специфіка туризму така, що навіть досвідчена господиня біля багаття або примуса може виявитися безпорадною. Та й серед досвідчених туристів не кожен зможе приготувати складне блюдо.
Тому краще не ризикувати продуктами і замість запіканки приготувати манну кашу з родзинками, ваніліном або корицею, а легко пригораючу вермішель замінити грубими, але зате надійними ріжками.
Гірським туристам доводиться враховувати і те, що температура кипіння води з підвищенням висоти над рівнем моря стає нижче 100°С. Тому приготування гречки або рису на висотах більше 3000 метрів без автоклава потребують дуже багато часу і палива.
3. Придатність протягом усього походу і транспортабельність
Не будемо згадувати швидкопсувні продукти – їх можна брати тільки в походи вихідного дня, якщо не дуже жарко. Але й ті продукти, які вдома зберігаються як завгодно довго, у поході легко стають непридатними.
Наприклад, цукровий пісок відволожується, а при підмоканні перетворюється на сироп. Не набагато надійніше і швидкорозчинний цукор. Краще брати звичайний палений кусковий, або, як кажуть туристи, «нерозчинний» цукор.
Не пролежить в рюкзаку більше трьох днів і хліб, його доведеться замінити більш легкими і зручними сухарями.
Збереження і транспортабельність багатьох продуктів залежить від правильної упаковки, але про це ми поговоримо пізніше.
4. Смакові якості
Важлива деталь: продукти і страви з них повинні бути смачними і різноманітними. Прісні каші та супи швидко приїдаються, а їжа, яка набридла, засвоюється гірше, ніж та, яку їдять із задоволенням. Тому в поході не потрібно скупитися на смакові добавки, приправи і спеції. Так, в рисову солодку кашу на молоці можна додати сухофрукти, ванільний цукор, корицю. Якщо в вівсяну кашу покласти побільше цукру, то вона буде нагадувати вівсяне печиво.
На високогір’ї смаки туристів можуть значно змінюватися. Тонкі ароматичні приправи типу хмелі-сунелі не сприймаються, зате підвищеним попитом користуються томат, цибуля, часник. Лимонна кислота, псує чай на малих і середніх висотах. Загострюються реакції на запах. Деякі види сирів з різким специфічним запахом можуть викликати огиду.
Втім, деякі автори вважають, що смак і різноманітність туристських блюд не мають великого значення. Інші, навпаки, вважають за краще мати 40-50 найменувань продуктів. Але, відкинувши крайності, зауважимо, що одноманітність знижує засвоюваність їжі. Тому навіть у найскладніших походах краще зрідка, раз на 5-8 днів, поступитися калорійністю і запропонувати учасникам походу рибні консерви в томаті або баклажанну ікру.
Тепер про деякі конкретні продуктах
Супи сухі (в пакетиках). Відрізняються широким асортиментом, але нам досить виділити чотири види супів, що розрізняються за смаком: горохові; борщі і свекольники з томатом; супи курячі; всі інші овочеві, круп’яні і макаронні супи. На ці види і треба орієнтуватися завгоспу. Для супів останньої, четвертої групи дуже важливі ціни в розрахунку на 1 кг. При абсолютно однакових властивостях супів вони можуть сильно коливатися.
М’ясо сублімоване і сушене. На жаль, що з’являється у продажу сублімоване м’ясо-шрот робиться з м’яса найнижчих сортів, в ньому багато жил і хрящів. Найкраще купувати напівфабрикат типу начинки для пирогів. Крім сушеного м’ясного фаршу, до його складу входить сухий лук, тому калорійність продукту трохи нижче табличній.
Сублімований сир. Ідеальний білковий продукт. Можна вживати в будь-яких умовах з цукром, сухим молоком і екстрактами.
Шоколад. Можна брати в похід будь-який шоколад, у тому числі і з начинкою, а також соєві батончики. На спеці шоколад плавиться, тому зберігати його треба дуже акуратно.
Шоколадні цукерки. Влітку краще обійтися без них. На спеці вони легко плавляться і перетворюються на кашу з обгорток, начинки і шоколаду. Не варто брати імпортні шоколадні батончики через можливих підробок.
Сир. Влітку краще тверді сорти без різкого запаху. На морозі сир замерзає: ні нарізати, ні розігріти його не вдається, тому взимку зручніші плавлені сирки. Сир хороший і сам по собі, і як добавка до деяких страв, наприклад, до пшеничної каші, а спеціальні супові сирки цілком заміняють сметану.
Маргарин небажаний. Хоча він і схожий за багатьма параметрами з вершковим маслом, але має серйозний недолік: сприяє розвитку виразки шлунка, тому в гірські походи його краще не брати, замінюючи на натуральне вершкове або топлене масло.
Макаронні вироби. У походи треба брати тільки вироби з твердих сортів пшениці, які менше розварюються. Зазвичай беруть ріжки, оскільки їх не треба ламати, як макарони, і вони не розварюються і не пригоряють, як вермішель.
Суха зелень. Петрушку, кріп треба сушити самим, але не на сонці; киндза і деякі інші трави при сушінні втрачають запах.
Цукерки (льодяники і карамель). Краще брати цукерки різних сортів і обов’язково в обгортках, щоб не злипалися.
Халва. Зручніше, якщо вона буде в пачках або банках. Розвісну важче зберігати і ділити.
Вафлі і печиво. Цінний білковий продукт. Коли вони в упаковках, їх зручніше зберігати і ділити на порції. Приємна різноманітність в меню, особливо в складних походах, вносять вафельні торти і вівсяне печиво.
Яєчний порошок. Цінний білковий продукт. Для простоти готувати омлет з нього можна не смажачи, а варити разом з супом, найкраще в автоклаві, де кипіння не руйнує їх структуру.
Ковбаса. Дуже хороша і зручна копчена ковбаса в вакуумній упаковці, але її якість треба обов’язково перевірити до походу. Переважна більшість сучасних навіть дорогих ковбас приготовлені переважно не з м’яса, а з шкідливого соєвого білка.
Далеко не всі продукти для походів можна купити в магазині, тому багато чого туристам доводиться робити самим.
Чорні сухарі. Буханець чорного хліба ріжемо скибками товщиною в 1 сантиметр. Цілі скиби або половинки підсушуємо на повітрі, а потім кладемо в духовку і витримуємо при температурі не вище 150°С.
Сухарі можна солити і просочувати рослинним маслом.
Різати хліб на дрібні шматочки (грінки) невигідно, оскільки вони займають багато місця і кришаться.
М’ясна начинка. М’ясо кладемо в киплячу солону воду і варимо 20-30 хвилин до зникнення червоного кольору. Потім відокремлюємо від кісток і разом з цибулею пропускаємо через м’ясорубку. Фарш пережарюємо з великою кількістю харчового жиру, краще – свинячого.
З 5 кг м’яса з кістками після пережарювання з 500 г жиру виходить близько 2,5 кг готового фаршу. У 100 г такого фаршу міститься приблизно 375 ккал.
Фарш придатний для походів у холодну пору року. Взимку його треба ділити на порції заздалегідь, оскільки на морозі він змерзається.
